12 лютого ц.р. парламент Сербії ратифікував Меморандум між Урядом РС та Організацією НАТО з підтримки та постачання щодо співробітництва у сфері логістичної підтримки, яка має на меті сприяти створенню умов для успішного залучення збройних сил Сербії до багатонаціональних операцій. На думку сербських експертів, зазначена домовленість також дозволить уряду Сербії більш ефективно реагувати на виклики кризи мігрантів, тероризму та надзвичайні ситуації.

Ратифікація цієї угоди викликала критику, насамперед, з боку тих правих опозиційних політичних партій, які не входять до парламенту.
У відповідь на цю критику Прем’єр-міністр зазначив, що Сербія залишається військово нейтральною державою «а НАТО нам потрібна як союзник для захисту сербів у Косово і Метохії», а також нагадав, що зазначений документ був підписаний іншим урядом у 2008 році, і тоді не викликав політичних дискусій.

Меморандум і заява Прем’єра не залишилися і без реакції з Москви, що надійшла у вигляді заяви речниці МЗС РФ М.Захарової, яка заявила, що «Росія бачить, що Сербія розвиває відносини з НАТО. Але вона виходить з того, що, як запевняли сербські офіційні особи, Сербія буде дотримуватися політики військового нейтралітету, що закріплено рішенням парламента Сербії».

Дещо хвороблива реакція РФ пояснюється, зокрема, тим фактом, що положеннями ратифікованої угоди передбачається наділення відповідного персоналу НАТО на території Сербії дипломатичними привілеями і імунітетами. Росія вже давно вимагала від сербської сторони такі привілеї і імунітети для російського персоналу Російсько-сербського гуманітарного центру у Нішу, але Белград відмовився від надання цьому центру спеціального, екстратериторіального статусу (побоюючись втрати можливості контролювати наземний транспорт та повітряні суда та перетворення центру на російську військову базу). Як зазначають сербські експерти, інтересам Сербії, яка оточена країнами, що невдовзі стануть членами НАТО, а також прагне членства в ЄС, не відповідає присутність на її території військової бази РФ.

Привертає увагу і той факт, що до цього часу відсутня реакція Президента Сербії Т.Ніколича, який протягом шести днів має підписати ухвалений закон.

Зазначений випадок у черговий раз підтвердив намагання Сербії здійснювати політику «балансування» між НАТО та Росією.