Всім доброго дня і зі святами, які вже близько! А ми – підбиваємо підсумки 2015 року в питання зближення України та НАТО.
В редакції - Ігор Долгов, заступник міністра оборони з питань євроінтеграції, який протягом 5 років був послом України при НАТО.
Вранці 28 грудня ми будемо відповідати на ваші запитання. Наш гість вже тут, то почнемо з короткого відеопривітання.

Пане Ігоре, є така традиція - розповідати про досягнення за 100 днів:) Ви працюєте в Міноборони вже більше 200 днів.

Є чим похвалитися? Чи можете ви сказати, якщо покласти руку на серце - в яких питаннях ми стали ближчими до НАТО? Або спитаємо інакше - цей процес взагалі рухається, чи завмер?

Питання нібито просте, а коли дивишся назад, то здається, що вже не 200, а 2000 днів пройшло з того часу, як я приступив до виконання нових обов'язків. Чи щось зроблено? Безумовно. Буквально кожного дня, включаючи суботи й неділі, є про що розповісти.

Чи стали ми ближче до НАТО? Я думаю, що так. Я не думаю, що це варто оцінювати кількістю візитів чи кількістю людей, які побували на тих чи інших курсах. Я б оцінював це в загальному дусі.

По-перше, існує зовсім інша атмосфера в суспільстві і атмосфера в Збройних силах. Для мене є показником, наприклад, коли відвідуєш Яворів, де відбуваються міжнародні тренування, і де наші хлопці, які прийшли з зони АТО на полігон, за допомогою інструкторів з країн-членів НАТО проходять навчання, нові й нові цикли, удосконалення своїх можливостей і спроможностей - це для мене реальні кроки, які свідчать про те, що відбуваються зміни щодня.

Чи вони достані? Очевидно, що завжди хочеться більшого. Коли ми зможемо сказати, що ці зміни досягли критичної маси?

Я хотів би тільки повернути читачів до нещодавнього інтерв'ю міністра оборони України Полторака, який сказав, що для реформування Міністерства оборони треба до 3 років, для реформування Збройних сил і структур Генерального штабу треба до 5 років.

Це означає, що нас чекають напружені дні роботи. Терміни термінами, але без щоденних зусиль нічого конкретного в плані результатів і в плані досягнення сумісності ми не досягнемо. Головне – це розуміння задач і наполеглива, щоденна праця.

Влітку Міноборони були прийняті військові стандарти на базі стандартів НАТО - STANAG 2920, STANAG 4926.
Чому вимоги до балістичних випробувань шоломів за STANAG 2920, або вимоги до відповідності засобів індивідуального захисту очей STANAG 4926 жодного разу не були включені до вимог щодо предмета закупівлі Міноборони під час тендерів?

Чи є посадова особа в структурі Міністерства оборони України, відповідальна за впровадження і застосування на території України військових стандартів НАТО?

Дозволю собі короткий вступ про те, що таке стандарти НАТО. Бо навіть серед фахівців немає чіткого розуміння, що це таке. Почнемо з того, що стандартів НАТО, які законодавчо затверджені угодами між країнами-членами НАТО, існує понад 3 тисячі.

Для чого це треба? Це треба для того, щоб відбувалася та сама взаємосумісність. Про що йдеться? Йдеться про дуже різні речі, від найпростіших до найскладніших. Найпростіші: треба заправити танк, залити в нього пальне, треба, щоб горловини баків для пального булі однакові. Щоб будь-де можна було заправити цей танк. Інший приклад, щоб показати спектр стандартизації НАТО. Наприклад, протокол допиту військовополонених.

Ті стандарти, про які питають читачі, стосуються нормативів випробувань індивідуальних засобів захисту військовослужбовців. Зокрема, бронежилетів, касок та окулярів. Стандарти самі по собі означають вимоги до якості матеріалів. Що бронежилет має не давати пошкодити бійця при пострілах з такої-то відстані, з такої-то зброї і так далі.

Чому ці стандарти запроваджені? Тому що, щоб будь-що було поставлено в ЗСУ, потрібно, щоб цей виріб було поставлено на озброєння. Це значить підтвердити офіційно, що цей конкретний виріб відповідає вимогам і потребам ЗСУ.

Отже запровадження цих двох стандартів НАТО є одним з елементів переходу до стандартів НАТО. Для того, щоб забезпечувати ЗСУ, можуть поставлятися ті вироби, які були сертифіковані. Сертифіковані де? Тут ми переходимо до наступної частини. Стандарти прийняті. Але як перевірити, чи відповідає бронежилет стандартам?

Очевидно, що треба мати лабораторії, де це можна перевірити. Або як робиться в країнах НАТО визнавати ті сертифікати, які ці вироби вже мають в країнах НАТО. От і все. Прийнявши ці стандарти НАТО, Міноборони розширило можливості щодо закупівлі.

Чому і чи були саме ці стандарти закладені в тендерні вимоги? Ще ні. Закупівлі в цьому році, наскільки мені відомо, відбувалися двічі, а стандарти були прийняті у другій половині року, тому ці закупівлі відбулися так.

Я розумію, що в цьому питанні також є і підтекст, чому купили те чи інше. Є тендерний комітет, є процедури закупівель. Через відповідні підрозділи з'ясовуйте ці питання. Якщо є більш конкретні питання, я зможу пізніше, отримавши всю необхідну інформацію, дати вам відповідь.

Вірите, що в 2016 нам нададуть летальну зброю? Тільки чесно. Дякую

Міноборони і Збройні сили – це не ті організми, де можна говорити категоріями "вірю чи не вірю". Я не схильний це робити. Тут потрібно говорити про те, є можливість, чи нема можливості. Потрібно, чи не потрібно.

Хотілося, безумовно мати закордонну летальну зброю.

Але, при цьому потрібно думати про те, що буде через рік, через два, через п’ять.

Ми в першу чергу повинні думати про те, щоб розробляти свою власну зброю. У нас є технології, здібні інженери. Ми можемо не тільки виробляти, а й продавати. Отже при тому, що хотілося б мати і чуже, треба робити своє. Я за те, щоб ми виготовляли зброю такої якості, щоб за нею стояли черги.

Доброго дня. Чи доцільно залучати західні військові технології, провівши приватизацію підприємств оборонпрому. Звичайно, залучаючи лише компанії з країн-членів НАТО.

Я підтримую цю ідею, враховуючи, що ми живемо в епоху глобалізації. Це - виклик, але в той же час може бути перевагою.

Перевага складається в тому, що можна брати краще і робити його ще кращим. Я за таку співпрацю.

Наприклад, я за те, щоб засоби зв’язку не лише куплялись Україною за кордоном, але і вироблялися у нас. Самотужки виготовляти такі прилади дорого, не завжди їх виробництво буде швидким, і без імплементації в міжнародну мережу важко говорити про конкуренцію нашої продукції у світі.

Чому Укроборонпром займає монопольне положення по виробництву і закупівлям для Міністерства оборони? У країнах з сильними і ефективними арміями зброю від автомата до винищувача виробляють приватні компанії. Це гарантує конкуренцію, тобто нижчі ціни і розвиток. Чи плануються законодавчі зміни для руйнування монополії корумпованого Укроборонпрому?

Питання не зовсім за адресою, оскільки міністерство оборони – це орган виконавчої влади, і Укроборонпром – це навіть не підприємство, це інтегрована структура, яка об'єднує кілька десятків підприємств, в тому числі, державних, які виробляють не тільки зброю, але й багато іншого.

Отже, питання, де і як закуповувати, чи Укроборонпром здатний… І останній рік показав, що так, здатний. Чи тільки він? Ні, нема такого зобов'язання, що тільки там купувати.

І третє - Міністерство оборони має власні потужності, наприклад, щодо ремонту техніки, і багато чого було зроблено і модернізовано власними силами підприємствами, які входять в структуру Міністерства оборони.

Тому чи існує монополія? Я б не сказав. Тому що Укроборонпром - це інтегрована структура. Є різні заводи, наприклад, з виробництва бронетехніки. Це не тільки завод імені Малишева, а Львівський, Київський ремонтні заводи, всі вони продукують і всі вони ведуть між собою певну конкурентну боротьбу.

Отже питання складне, і не треба думати, що все зосереджується тільки в назві. За цією назвою є багато підприємств, багато людей, багато розробок. Не всі вони потрапляють до замовника без конкуренції.

Я б не сказав, що наявність Укроборонпрому зменшує можливості. На сьогодні ця структура є достатньо конструктивною.

Україна має деякі спільні проекти з виробництва зброї з білоруськими державними компаніями або закупляє в них компоненти. Чи не здається Вам небезпечним мати такі виробничі зв'язки з державою, що є офіційним союзником нашого ворога? Їхня поведінка є непередбачуваною в випадку відкритої війни з РФ.

Питання з ким і в яких обсягах співпрацювати не є таким, яке вирішується однією людиною чи установою.

В Україні існує комітет з політики контролю та військово-технічного співробітництва. Всі рішення приймаються колегіально цим комітетом.

Зараз все йде до того, щоб мінімізувати витік секретів, нових розробок.

Разом з тим, сказати що сьогодні ми маємо заборонити і це припинилось, було б неправильно. Не всі технології є військовими, є технології подвійного призначення. Не думаю, що буде правильно взяти і все заборонити. Треба виходити з доцільності кожного конкретного питання торгівлі в сфері ВПК.

Прошу прокоментувати недавню відставку одного з керівників Міністерства, про що стало відомо із ЗМІ.

Від редакції - йдеться, очевидно, про відставку командувача сухопутних військ, генерал-лейтенанта Анатолія Пушнякова.

По-перше, що було. Була заява про відставку від генерала (відставка командувача Сухопутних військ - ред.).

Але остаточне рішення приймає Верховний Головнокомандувач.

Рішення від Головнокомандувача, наскільки я розумію, ще не було.

Цьому (відставці – ред.) передують певні процедури, бюрократичні і т.п. В кожному випадку це індивідуальне питання. Тому, що тут коментувати?

Генерал написав заяву. Крапка. Міністр оборони прийняв відставку. Крапка. Остаточне рішення приймає Верховний Головнокомандувач. Крапка.

Досі в місцевих військоматах є така ситуація, що коли ти хочеш піти служити, тобі намалюють сотні причин, чому ти непридатний, а люди з реальними вадами здоров'я, які служити не бажають, "проходять". Досі не видно внятного реагування міністерства на це.

Робота військоматів справді потребує суттєвих змін орієнтирів.

Це мають бути установи, куди люди йдуть, а не від яких тікають. Це має бути, якщо ми говоримо про реформу в армії, про контрактну армію.

Це - надзавдання.

Військомати мають бути установами, де людина не тільки отримує інформацію, а де людину можуть заохотити, звідки лунає голос армії у регіонах. Ці люди мають іти до призовників, студентів і розповідати, що служба – це не тільки обов’язок, а вона можу бути привабливою.

Я просив би автора питання звернутися до мене на електронну пошту чи на гарячу лінію Міноборони. Ми намагаємося у таких випадках давати відповідь по суті, якщо є конкретна ситуація.

А что на практике представляют собой "сатндарты нато". И зачем нам они? Только не надо приводить в пример армию США - у них денег больше и оружие лучше, а не стандарты

Питання грошей тут не головне, адже, якщо менше грошей, то тим більше уважно потрібно їх витрачати. За кожну гривню, витрачену на оборону з бюджету, хтось має відповідати. Якщо хтось думає, що краще без стандартів НАТО, то це помилкова думка, адже саме за нинішніх умов ми маємо максимально ефективно використовувати бюджетні засоби на оборону. Ми маємо вирішувати, що потрібно закуповувати, а що ні. Візьмемо до прикладу станції контбатарейної боротьби, вони у нас не виробляються. І так, ці системи показали свою ефективність, завдяки ним ми зберігаємо життя наших вояків.

Чому це треба? Переходити на стандарти. Ми маємо розуміти, що стандарти це те, що перевірено часом. А ми у багатьох сферах поки що відстаємо, адже ми багато в чому досі користуємось радянським оборонними стандартами.

Хочу нагадати, що 1 січня 2016 року у нас почне роботу ЗВТ з ЄС. Це означає, що ринок ЄС готовий прийняти наші товари. Але, зауважу, що на ринок ЄС зможуть потрапити тільки товари, які відповідають стандартам. Без стандартизації у багатьох сферах, у тому числі у оборонній сфері ми не просунемось далі. Якщо ми не будемо рухатись в тому напрямку, в якому рухаються зараз всі, то ми можемо опинитись в ізоляції.

Уточнення: Чи поширюється угода про ЗВТ на товари подвійного призначення?

Додам також, що Міноборони підписало з Європейською оборонною агенцією угоду про співпрацю. Тобто, рамки для співпраці є у питання стандартизації є. Питання стандартів неоднозначне. Якщо є шуруп, який використовується у виробництві станції, то такі стандарти застосовуються. Якщо є стандарти на шини для автомобілів, від чого залежить життя пасажирів, то це все має регламентуватися і перевірятися.

Зараз найгарячіша тема - держбюджет-2016. Скажіть, наскільки в ньому враховані потреби армії? Зокрема, чи будуть фінансуватися роботи по адаптації стандартів НАТО?

Ви знаєте, що бюджетний процес – це тема, яка є гарячою в будь-якому суспільстві і в будь-якій країні. Для нас ця тема набула особливого забарвлення, оскільки ви знаєте, що було кілька етапів бюджетного процесу, підготовки проектів бюджету, повернення проектів, спроба пов'язати бюджет з реформою Податкового кодексу.

Чи всі задоволені, в тому числі і Міноборони? Звичайно, ні. Я не помилюся, якщо скажу, що немає в світі такого Міністерства оборони, яке було б задоволено тими коштами, які виділяються.

Отже йдеться про те, як ефективно використати те, що може дати держава сьогодні. А може дати доволі багато. Хочу нагадати, що відповідно до рішення РНБО на сферу національної безпеки в Україні має виділятися не менше 5%. Це досі значні кошти. Але йдеться не лише про армію, йдеться про всі силові структури.

Хотів би нагадати, що, наприклад, в країнах НАТО тема фінансування оборони також є актуальною. Я не пам’ятаю жодного року, коли б генеральний секретар НАТО не закликав країни-члени 2% від ВВП витрачати на оборону. Лише кілька країн можуть похвалитися цим.

Отже це проблема не виключно українська. Українська проблема в тому, що ми ведемо бойові дії і дійсно треба щодня забезпечувати бійців, а паралельно з цим проводити реформу – ЗСУ і Міноборони, приводити у відповідність стандарти.

Чи передбачені на це кошти? Так, передбачені. Знову хочу сказати, що крім того, що має бути окремий рядок для переходу до стандартів НАТО, стандартизація входить до кожної сфери життя.

Є цілий напрямок - підготовка військ. Щоб забезпечити підготовку, треба мати підручник, треба мати відповідні статути і так далі. Якщо ми говоримо про те, що наші підрозділи мають навчатися за стандартами НАТО, треба все це оновити. Це і є стандартизація. Чи вона окремо фінансується? Ні, фінансування йде за позицією підготовки Збройних сил.

Нова редакція Військової доктрини України передбачає створення Сил Cпеціальних Операцій (ССО), у складі ЗСУ, за сприянням, та за стандартами NATO. Коли це стане реальністю, та чи будуть ССО залучатися до спільних навчань з Силами швидкого реагування NATO у Європі? Які військові підрозділи увійдуть до складу ССО ЗСУ?

Тут кілька питань, давайте спробуємо розібратися по порядку. Що таке спецоперації, що таке Сили спецоперацій? Для України це, по-перше, новий рід військ. У нас є Сухопутні війська, є Військово-повітряні сили, є Військово-морські сили України, а Сил спецоперацій як роду військ поки що нема.

Чи означає це, що спецоперацій українська армія ніколи не проводила? Безумовно, проводила. Чи є люди, які знають, що це таке і як це проводиться? Безумовно, є.

Чи вони брали участь у міжнародних навчаннях, тренуваннях? Так, брали. Два роки тому ціла рота українських бійців брала участь у навчаннях Steadfast Jazz на території Польщі – із озброєнням, з усією технікою виїжджали туди.

Для чого проводиться навчання? Кожен підрозділ, який брав участь у навчанні, отримує сертифікацію, якщо хочете, знак якості, можливість залучатися до сил реагування НАТО, можливість брати участь в операціях і т.д.

В Генеральному штабі є управління Сил спеціальних операцій. Воно існує вже досить давно і воно ось-ось має перетворитися в командування Сил спеціальних операцій. Це вже буде штабна структура, яка повністю буде відповідати за підготовку цих Сил, їх навчання і готувати для використання на практиці.

Якщо говорити про самі Сили, чи йде підготовка? Так, іде. В навчальному центрі під Хмельницьким проходять підготовку перші бійці, відібрані до Сил спеціальних операцій. Так само, як і на Яворові, цю підготовку проводять наші партнери, іноземні інструктори.

Так само, як коли йдеться про Сухопутні війська, ми готуємо не тільки самі сили, а також готуємо одночасно інструкторів, тренерів для наступних груп українських Сил спеціальних операцій.

Треба розуміти, що ми говоримо про Сили спецоперацій, які неможливо створити за один день, за один місяць чи навіть за один чи два роки.

Тому що, якщо думати про сумісність і використання, треба розуміти, що ці юди мають приймати і віддавати команди англійською мовою. Чи вони у нас вже є в повному обсязі? Я не думаю.

Тому навіть починаючи з питання мовної підготовки, вишколу у відповідності до тих самих стандартів, про які ми говорили – це процес. Цей процес розпочався, він буде тривати.

Безумовно, важливою частиною цього процесу є участь українських військових, які входить до Сил спеціальних операцій, у міжнародних заходах – і в тренуваннях, і в самих операціях, якщо це буде потрібно.

Як проходить робота по розбудові вітчизняної ППО та бойової авіації? Це видається найслабшим місцем Збройних Сил. Чи ведеться розробка вітчизняних систем ППО, чи планується закупити іноземні? Коли Україна може отримати перші зразки? Чи ведеться робота по локалізації виробництва винищувальної авіації в кооперації з іноземними партнерами?

Я не думаю, що це правильне враження, що українські ППО є слабкими. Чи достатньо техніки? Завжди хочеться більше і краще. Поки ми продовжуємо модернізувати наявну техніку. Україна має потужності в транспортній авіації і в цій сфері армія буде орієнтуватися на вітчизняного виробника.

Що стосується бойової авіації або систем ППО, то треба міркувати, дивитися на співвідношення ціна-якість. Подивіться на наших сусідів-членів НАТО. Деякі з них ще використовують радянську техніку, адже заміна це не так швидко і не так дешево.

Розробка вітчизняних систем ППО теж продовжується.

Міністр оборони Степан Полторак визначив розвиток ППО та Військово-повітряних сил як пріоритет на наступний рік. Будемо сподіватися, що ми посилимо потенціал ППО та продовжимо модернізацію техніки.

Порошенко каже, що до 2020 буде неясно, ми вступаємо до НАТО, чи ні.Принаймні, я так зрозуміла. Ваша думка - треба Україні йти до членства? Чи воно нам не потрібне? Дякую

Нам непотрібно залишатися на тому рівні наших стосунків з НАТО, який є на сьогодні. Треба не лишатися на тому, що є, а йти і рухатися вперед. Це той напрямок, альтернативи якому нема.

Бо розвиток, як постійний процес – це перехід до нових якостей. Де кращі нові якості наразі у світі? Це перш за все армії США, та армії союзників НАТО. Нам потрібно прагнути до покращення нових якостей, нам потрібно модернізувати свою армію. І певні кроки вже здійснюються.

Будь-яка реформа – це процес, який має свої стадії, свої фази. Перш за все реформа – це план, бачення, реалізуючи яке не має бути сумнівів. В Україні є чітке бачення того, до чого ми прагнемо.

Це бачення сформувалось після того, як досвід показав, що, на жаль, життя показало те, що Україна не може забезпечити свою власну безпеку. Нинішні міжнародно-правові механізми не дали змоги забезпечити безпеку України в повній мірі. Так, Будапештський меморандум не забезпечив нашої територіальної цілісності. Ми бачимо анексований Крим, конфлікт на Донбасі.

Як з цим боротися? Можна покладатися на власні сили, як ми це робимо зараз. Тому наразі ми повинні дякувати союзникам, як надають всю можливу допомогу, навіть не дивлячись на те, що ми поки що не є союзниками. Ми можемо продовжувати цю практику (самостійно забезпечувати свою безпеку – ред.) і далі. Але це не ефективно. Доведено практикою і життям, що союз – це найкращий спосіб забезпечити нашу безпеку.

Уточнююче питання Європейської правди: Чи можна Вашу відповідь зрозуміти так, що нам потрібно однозначно вступати в НАТО?

Я це бачу так. Нам треба зробити все, щоб українська армія "завтра" була готова вступити в НАТО.

Мені особисто хотілося б, щоб наші Збройні сили були у цьому плані схожі на Збройні сили Швеції. Збройні сили цієї країни є повністю сумісними зі стандартами НАТО, вони є партнерами, беруть участь у спільних військових операціях, але Швеція не є членом НАТО.

Тому, мені хотілося б, щоб наша армія була готова до вступу в НАТО в будь-який момент.

Когда, кем лично был приостановлен вопрос сближения с Европейскими структурами безопасности!? Когда, кем лично он восстановлен? Спасибо!

Відповідь проста. Достатньо прочитати Конституцію. Хто визначає зовнішню політику держави? Це – президент. Це повна законодавчо підтверджена відповідь на це питання.

Чому не проводиться всенародний референдум з питання про вступ України до євро-атлантичного альянсу?

Адже мислячим, свідомим українцям зрозуміло, що іншого шляху до безпеки існування нашої держави немає!

Я вважаю, що більшість української нації – це здорові, інтелектуально багаті, здравомислячі люди, тому абсолютно правильно, що іншого немає.

Щодо референдуму, то почну з того, що референдум – це не є must для того, щоб стати членом НАТО. Є різні історичні приклади, як робити. Разом з тим ми розуміємо, що Україна, будучи великою, різною, різноманітною країною, народ якої має різні погляди, різні історичні й культурні традиції, так само не є однорідним.

Тому в цих умовах, і про це каже президент України Петро Порошенко, доцільно, коли ми будемо готові запитати в народу: "Шановні українці, чого ми хочемо? Ми реформували ЗСУ, ми перемогли, ми відстояли територіальну цілісність країни. Тепер ми можемо подумати над тим, куди і як нам йти далі. Власними силами чи подавати заявку на вступ до НАТО".

Я вже казав, що є різні приклади. Всенародний референдум – це, очевидно, шлях справедливий, чесний, відкритий и прозорий, коли кожен громадянин зможе висловити свою думку.

Чому це питання не поставити зараз? Нам треба спочатку провести реформу, треба зробити так, щоб не тільки ми хотіли, а щоб НАТО хотіло і було готове прийняти нас в якості нового члена.

Уточнююче запитання від "Європравди": Тобто питання референдуму можна буде ставити лише після перемоги?

Я б не пов'язував якісь речі, але я не хочу дискутувати з вами про те, що перемога відкладається на роки. Я в це вірити не хочу. Хоча я вже казав, що не випадає мені говорити категоріями "вірю/не вірю". Ми виконуємо завдання. Є завдання відновити територіальну цілісність держави, треба виконати.

Пане Долгов, вам без малого 60 років, як особистість ви сформувалися за часів СРСР. Увесь період незалежності України ви працювали в органах влади, які себе цілковито дискредитували. Чому б вам не звільнити свою посаду для представників молодого, прогресивного покоління, не обтяжених совковим спадком?

Ця геронтократія, особливо в Міністерстві оборони, відверто дратує.

Прийдіть, подзвоніть мені, давайте поговоримо. Ви хочете зайняти це місце? Зараз є багато можливостей. Є різні шляхи. Будь ласка, ми чекаємо, ми шукаємо кадри. Багато посад заповнюються через конкурси. Подавайте заявку, звертайтеся, приходьте.

Ви нагадали, що мені майже 60 років. Так, на жаль, час іде. Але є закон, за яким я не те що хочу або не хочу, а я зобов'язаний працювати до 62 років.

Чи я збираюся це робити? Безумовно. Я працюю, буду працювати. Я давав присягу на вірність народу України, і я бачу, що можу для українського народу ще дещо корисне зробити.

Часто доводиться чути, що головна проблема армії - у некомпетентності вищих офіцерів. Чи можливо за аналогією із навчанням військових залучити західних фахівців для викладання кандидатам на генеральські звання. Для офіцерів, що відзначилися в АТО, але не мають кваліфікації для підвищення. Та чи можливо залучити для цього допомогу країн НАТО?

Справді, є така проблема. І коли ми говоримо про реформу з нашими партнерами із США, НАТО, то чуємо, що питання пов’язані.

Є план реформ, план підготовки офіцерів. Є потреби і можливості відправити на навчанні, скажімо, до Франці або Польщі.

І треба, щоб ми чітко планували – офіцер Петренко їде на стажування на 6 місяців і потім повертається на певну посаду. Тоді у нас буде кадровий менеджмент і чітке розуміння, хто нам потрібен.

Можливості тут не такі вже маленькі. За час незалежності понад 900 військових пройшли навчання в США і сьогодні продовжують навчатися. Питання в тому, як потім використовувати цих офіцерів і як їх мотивувати.

Пане Долгов, назвіть, будь ласка, Ваші основні здобутки у євроінтеграції України будучи послом України в Бельгії. І як збираєтесь їх поглиблювати і чи збираєтесь, обіймаючи цю нову посаду? Дякую.

Доповнення від "Європейської правди":
Давайте спробуємо підбити підсумки. Про досягнення ми вже трохи поговорили. А якими є ваші плани? Яку задачу, в тому числі задачу-мінімум, Ви для себе ставите?
Дякую!

Наступний рік буде важливим для України і для НАТО, адже в липні відбудеться черговий саміт НАТО.

На той момент пройде 2 роки з часу минулого саміту, два роки з початку російської агресії.

Вже, два роки ми боремося за свою незалежність та територіальну цілісність. Два роки і НАТО, і Європа, і США роблять кроки для того, щоби убезпечити себе від нових викликів. І йдеться не лише про російську агресію, але в тому числі йдеться про терористичні організації

Тобто світ змінився

Ми опинилися на вістрі цього процесу. І ми опинилися не під тиском – під вогнем сусідньої держави.
Що ми зробили ? Мі зупинили агресію. Завдяки в тому числі українському народові, який підтримав армію. Особливо в перші місяці – звичайні українські люди долучилися і без них було би вкрай складно.

Отже, агресію ми зупинили, але територіальну цілісність ще не відновили.

Тому майбутнє держави і зараз формується там, на передовій. А щоби перемогти на передовій, ми маємо потрібно зробити все те, про що ми говорили протягом години – реформуватися, реформувати мислення. Потрібно щоби цім займався не окремий відділ Міноборони, а всі разом, весь Генштаб

Як перевірити, чи ми це зробили?

Ми зможемо подивитися, кільки батальйонів українські збройні сили підготували за новими стандартами,скільки літаків модернізовано, скільки офіцерів пройшли навчання, скільки підрозділів Сил спеціальних операцій створено

Ми зможемо подивитися, як далі будуть запроваджуватися система електронної торгівлі. Щоби кожен з читачів міг зайти на сайт і перевірити скільки бронежилетів купили, у кого, за якою ціною, чи дійшло це до солдата. А якщо ще на складі – то чому.

І це непроста робота Згадаю, до речі, що півтора роки тому було 140 тисяч військовослужбовців. Зараз – майже 250 тисяч. Всі вони потребують одягу, забезпечення

Уточнення ЄП: То давайте все ж визначимо індикатори, по яких ми зможемо оцінити успішність Вашої роботи

Я зможу сказати, що свою задачу виконав, коли на майбутніх самітах НАТО ми будемо брати участь не в якості партнера, а в якості члена альянсу. Але, звісно, це задача не на один рік.

З більш короткострокових я вважаю за діяння якісніше використання трастових фондів НАТО. Ми і зараз використовуємо ці можливості, але недостатнім чином. Це важливо зробити саме зараз, бо на саміті в Варшаві партнери будуть підбивати проміжні підсумки своєї допомоги і визначати, як вони будуть допомагати Україні далі.

 http://online3.eurointegration.com.ua/answers/

 {video}https://www.youtube.com/watch?v=jqNzBa-b6aE{/video}